PDF
 
 
 
 
 

Ref: CommHR/OP/sf 004-2012

[CommDH(2012)11]

Пану Анатолію МОГИЛЬОВУ

Прем’єр-міністру Автономної Республіки Крим

Страсбург, 31 січня 2012

Шановний пане Прем’єр-міністре,

З огляду на мій візит до Автономної Республіки Крим, що проходив з 24 до 26 листопада, я хотів би скористатися нагодою, щоб продовжити конструктивний діалог з представниками органів влади Криму щодо становища різних етнічних груп, які мешкають у Республіці, включно із питаннями подальшої інтеграції в кримське суспільство раніше депортованих груп населення, збереження і підтримки мовного різномаїття та навчання мовами меншин у школах та вищих навчальних закладах.

Перш за все, я хотів би визнати зусилля, докладені на регіональному і національному рівнях та спрямовані на гарантування можливості повернення кримських татар та інших груп населення, депортованих з цього регіону в 1944 році, а також на їхнє подальше облаштування та інтеграцію в місцеве суспільство, у тому числі шляхом надання українського громадянства значній більшості тих, хто повернувся. Впровадження принципів толерантності та мирного співіснування стало важливим елементом політики, що здійснюється в цьому напрямку.

Однак, необхідно і надалі докладати зусиль для забезпечення повної інтеграції цих груп, зокрема стосовно їхнього доступу до зайнятості, житла та соціального забезпечення. Незважаючи на певні успіхи, досягнуті у вирішенні таких складних питань, як доступ кримських татар до землі та майна, залишається зробити набагато більше. У зв’язку з цим я хотів би привернути Вашу увагу до Резолюції CM/Res CMN(2011)8 щодо застосування Україною Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка закликає український уряд здійснити подальші кроки для вирішення цих питань шляхом ухвалення законодавчих норм, що регулюють повернення майна та надання належної компенсації.1 Схожа рекомендація міститься також у Заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації.2

Я був задоволений новинами, які отримав під час візиту до регіону. Йшлося про те, що в результаті переговорів було досягнуто угоди щодо виділення земельних ділянок кримськотатарській спільноті поблизу головного міста, Сімферополя. Я сподіваюсь, що це підготує ґрунт для досягнення подібних домовленостей в інших місцях. Застосування всебічного підходу до вирішення всіх вищезазначених питань, скоріше за все, вимагатиме залучення значних коштів, які уряд може не мати змоги виділити у найближчому майбутньому. Отже, можливо, виникне необхідність пошуку шляхів залучення додаткових коштів для фінансування програм, спрямованих на подальшу інтеграцію кримських татар та інших депортованих груп населення, у тому числі проектів, які допомагали б вирішувати економічні та соціальні проблеми, з якими вони стикаються. Як можливий варіант, можна було б розглянути проведення міжнародного форуму.

Діюча Конституція Автономної Республіки Крим передбачає забезпечення розвитку і функціонування державної мови, а також російської, кримськотатарської та мов інших національних меншин. Також окремо вказується на те, що російська мова, як мова більшості населення, має використовуватися в усіх сферах суспільного життя. Зважаючи на історичну спадщину та географічне розташування регіону, я вважаю, що багатомовність є унікальною рисою та перевагою цієї території і має підтримуватися та зберігатися, у тому числі через засоби масової інформації, а також у школах та державних установах. Деякі звіти свідчать, що російська мова продовжує переважати у державному секторі. Зі свого боку, я вважаю за важливе намагатися досягти належної рівноваги між захистом мовних прав найчисельнішої російськомовної громади та підтримкою та розвитком державної мови, а також кримськотатарської та інших мов, якими розмовляють різні етнічні громади, які проживають на цій території. Неспроможність досягнути такої рівноваги може стати причиною напружених відносин та непорозумінь між різними громадами.

Потрібно вживати спеціальних заходів для захисту мов меншин, які перебувають під загрозою зникнення. У зв’язку з цим, я хотів би звернути увагу на той факт, що в своїй Рекомендації CM/RecChL(2010)6 Комітет міністрів закликав українські органи влади, поміж іншим, розвивати освітню політику з питань регіональних мов або мов меншин, а також захищати та підтримувати караїмську і кримчацьку мови.3

Одним з очевидних шляхів підтримки застосування різних мов, якими розмовляють представники місцевих громад, є процедура відбору кандидатів на різні посади в державному секторі. Перевага повинна надаватись працевлаштуванню державних службовців зі знанням відповідних мов меншин, оскільки це дозволить місцевим органам влади краще надавати послуги всьому населенню.

Деякі із співрозмовників, з якими я зустрічався в регіоні, позитивно висловлювалися щодо ідеї надання російській мові спеціального статусу на всій території України. Мені відомо, що законопроект про мовну політику зараз перебуває на розгляді у національному парламенті. В 2011 році Венеціанська комісія видала два Висновки з цього питання: перший, у березні 2011 року, щодо проекту закону про мови в Україні, а другий, у грудні 2011 року, щодо законопроекту про засади державної мовної політики. Я хотів би ще раз наголосити, що відповідне законодавство може допомогти забезпечити справедливу рівновагу між захистом прав меншин і збереженням державної мови як засобу інтеграції всередині суспільства.4

Я хотів би також звернути Вашу увагу на питання отримання освіти мовою більшості населення та мовами меншин у школах та вищих навчальних закладах. Незважаючи на те, що кількість класів і шкіл, де здійснюється викладання дисциплін українською та кримськотатарською мовами, зросла, вищезгаданої рівноваги ще не досягнуто. Я отримав декілька повідомлень про те, що ті батьки, які бажають, аби їхні діти отримали початкову освіту обраною мовою, іноді не можуть досягти своєї мети або у зв’язку з недостатньою кількістю місць, або тому, що така школа знаходиться далеко від місця їхнього проживання. Отже, слід і надалі докладати зусиль для забезпечення всім, хто бажає отримати освіту українською, кримськотатарською або іншими мовами меншин, відповідних умов, завдяки яким вони мали б змогу здійснити це. Я хотів би закликати Вас і надалі підтримувати відвертий діалог з представниками різних мовних спільнот для знаходження найсприйнятливіших рішень щодо забезпечення освіти їхнім дітям мовою за своїм вибором.

Мені також стало відомо, що в Україні наразі не існує всеохоплюючого антидискримінаційного законодавства. Законодавчі положення стосовно злочинів на ґрунті ненависті також рідко застосовуються. Відзначається тривожне зростання кількості нападів на ґрунті расистської ненависті та нетерпимості. Мені здається, що Ви могли б порушити це питання в рамках Вашого діалогу з центральними органами влади з тим, аби було прийнято всеохоплююче законодавство, яке б сприяло захисту прав меншин в Криму та на всій території країни.

Нарешті, продовжуючи нашу розмову, я хотів би закликати Вас розглянути питання щодо запровадження посади омбудсмена (уповноваженого з прав людини) в Автономній Республіці Крим. Це, безперечно, сприятиме посиленню захисту прав різних груп населення, які мешкають на півострові.

Зі щирою повагою,

Томас Хаммарберг

1 Резолюція CM/ResCMN(2011)8 щодо застосування Україною Рамкової конвенції про захист національних меншин, ухвалена 30 березня 2011 року.

2 Ухвалені Комітетом з ліквідації расової дискримінації на його 79 сесії, що мала місце з 8 серпня до 2 вересня 2011 року, на основі періодичних звітів (з 19 до 21) щодо України.

3 Рекомендація CM/RecChL(2010)6 Комітету міністрів щодо застосування Україною Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, прийнята Комітетом міністрів 7 липня 2010 року, §§ 1 та 6.

4 Див. також Висновок щодо проекту закону про засади державної мовної політики в Україні, CDL-AD(2011)047, § 66.



 Top